Кулуари
Повсякдення
«кулуари»,
В кулуарах біліють
примари...
У парламенті є
«кулуари»,
В кулуарах біліють
примари,
Зовсім дикі, подекуди –
люті,
Приєднались до них
«депатути».
Тих «д’патутів»
ми ревно шукали,
І хапали за все, що
стирчало,
Повертали ретельно
до зали,
Щоб вони «голоси»
віддавали…
Та нічого вони
не давали,
Зайві ноги собі
лаштували,
Знов і знов утікали
із зали,
Повертались в свої
«кодлуари».
В «кувуарах» їх знову
ловили,
Знов за все, що стирчало,
крутили,
Ланцюгами до крісел
в’язали,
Та вони ланцюги попиляли…
І так увесь Час!