Любов ровесників не шукає
В мальовничому селі, в нас на Буковині,
Пам’ятають історію з давнини до нині.
Гарна дівчина в сім’ї росла-виростала,
Прийшов час вже віддаватись, й на рушничок стала.
В Божім храмі два таїнства: в дівчини й в дитини,
В церкві в один день вінчання, й в хлопчика хрестини.
І музики в селі грають, святкують родини,
В одній сім’ї весіллячко, а в другій хрестини.
Молода сім’я помалу жила, проживала,
І дитина у сусідів росла й підростала.
Виріс хлопець з лиця файний, до праці завзятий,
І розумний й гоноровий, добрий і багатий.
Та в сім’ї життя не склалось: діточок немає,
Чоловік захворів важко і згодом вмирає.
Жінка молода лишилась гарна й працьовита,
Довгі коси, стан гнучкий, личко з роси вмито.
А хлопчина цей сусідський з-під брів поглядає,
Чорнобриву удовицю всім серцем кохає.
Вже у церковку сільськую шлюб ідуть узяти,
Тут й минуле таїнство довелось згадати.
Як вінчання і хрестини в одну неділечку,
Вона була у виляні, а він в повиточку.
Бо в коханні і в житті народ добре знає,
Давнью мудрість, що любов ровесників не шукає.
с.Нижні Станівці, Буковина, 26.06.2017
