Легенда Киби
У Станівцях на Буковині,
Гора високая стоїть.
Покрита лісом, гарна й нині,
Листя зеленеє шумить.
Гора ця назву - Киба має,
Легенду давню вона знає.
Це сталося на Трійцю, в свято,
Людей зібралося багато.
Неділя. Трійця й Духа свять,
На Землю сходить Божа благодать.
І службу в церкві відправляють,
Божих законів научають.
Щоб славить Господа й молити,
По заповідях і законах жити.
В цей день святий робить не гоже,
І танцювати теж не можна.
А звідусіль народ ся сходить,
Вже юна пара храм* розводить.
"Це гріх. Не можна", - всі загомоніли,
ДівчИну з хлопцем це не зупинило.
І на толОці** дАнець*** розпочали,
Перестороги лЮдські не зважали.
Та звідки не візьмись шалений вітер взявся,
Крутив, гудів і вгору він здіймався.
І раптом пару з танцю підхопив
Той ураган, підніс і закрутив.
Носив він ними вгору і донизу,
Неначе жмут сухого хмизу.
То низько до землі, то високо у небо,
Кружляв, вертів неначе так і треба.
За мить вже зникли хлопець і дівчИна,
Схилилась сумно у журбі калина.
Враз стих той смерч і вітер-буревій,
Страшний і злий, як ніби, лютий змій.
Шукати всюди юних тих пішли,
Молоду пару так і не знайшли.
Де їх носило - знак лишився,
За хлопцем тим барвіночок стелився.
Червоні квіти маку розцвітали,
Там, де дівчИна в вирїі кружляла.
Де їхні кісточки ся розлітали,
Там квіти і барвінок виростали.
І до сьогодні на горі буяє,
То та краса, що серденько раняє.
І дні ішли, і роки пролітали,
Та той випадок добре пам`ятали.
Капличку на вершині Киби збудували,
В честь Трійці посвятили і назвали.
Акафісти й служби в капличці відправляють,
І моляться, і просять Бога, і благають,
Аби простив Господь і більше не грішити,
По заповідях і законах Божих жити.
*храм - великий схід людей на галявині, щоб танцювати
** толОка - галявина
*** дАнець - танці
с.Нижні Станівці, Буковина, 04.06.2017
