Час
Я бачу час, я знаю час, я чую
Невпинний, невблаганний, дорогий,
Що так покірно сам собі лікує,
І все ж летить собі, кудись таки летить.
Летить в минуле, з бідами людськими,
В майбутнє, щастя по життю несе.
І все погане, інколи щасливе,
Із часом забувається усе.
Відколи час існує, я не знаю,
Мабуть старіший за усе життя земне.
З минулого історію безкраю,
Смутними відголосками несе.
Ми думаєм, що управляти часом,
Нам не під силу, та усеж ідем,
Ми в ногу з часом, інколи за ним.
Ми знаємо, що час цей невблаганний,
Ми знаємо, що час не зупинить.
Та часом я своїм, умію управляти,
І з часом в ногу по життю іти.
Оржиця, 19.06.2010р.
