08.04.2011 10:47
-
313
    
  3 | 9  
 © Антоніна Чернишенко

Думки

Щовечора коло віконця, 

Сиджу одна, усім забута, 

На небо вийшли в зміну сонця, 

Вечірні зорі в радість людям. 


Можливо й мій же час настав, 

Та хто ж мені на зміну прийде? 

Можливо прийде Святослав 

Мій перший син, якщо ж він буде. 


Не зрозуміле щось зі мною, 

Думки летять незрозумілі, 

Вдивляюсь в небо,бачу зорі,  

Всміхаються мені, так мило. 


Думки погані налітають, 

Чому одна як завше кану? 

Кохать мені і не судилось, 

І вже ж коханою не стану. 



Оржиця, 28.11.2009р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!