У часі прогулянок степом - 2...
мені довподоби хаос.
але...
не той, що руйнує заради руйнацій,
знищень, спустошень і забуття -
болісне і сумне,
нудьгувате буває оте споглядання,
занурення думкою, роздумом
в чорну безодню пустелі марнотної смерті...
мені довподоби хаос!
але той,
що руйнує заради нОвих оновлень,
творчої розбудови світу...світів! -
які безліччю нОвих зореутворень
турбують Усесвіт завзяттям веселих турбот,
неспокоєм, рухами, подихами життя...
Всесвіт глухий - він не чує
пісні пісень йому явлених НАС...
йому байдуже хто ми?...де ми?...які ми?...
навіщо ми взагалі?... -
проковтне тим хаосом і не згадає.
інформація, кажуть, що незнищенна...
хотілося б вірити в те...але віра - сліпа.
тож, відносне усе...і усе тимчасовість.
яка ж з того користь (наприклад, мені...
корисливість нам закодована в гени -
ми ж створіння суспільні),
яка різниця?! у якому хаосі буде знищено світ наш...
і дароване нам існування... - навіщо?...чому?
аби хтось (або щось) прийшов чи прийшло
і понищило раптом усе заради руйнації.
чи заради чогось там нового, але вже без нас?...
...і без мене?!!!...
а я ж такий гарний, великий, розумний! -
і враз оце так, як корова злизала -
ковть і немає нікого, нічого...немає мене.
...образливо це виглядає
і не пристойно...Всесвіте, Боже Величний! -
не можна, не припустимо поводитися так із шедевром,
з життями!...
...отже, в підсумку -
ми поміж зір і наша беззахисність,
наша залежність від милості, примхи стихій,
що вирують в безмежжі...
і пані Байдужість як посестра Всесвіту,
що незборима і войовнича -
гине усе на стежинах її!
...байдужими кроками вільно крокує
шлЯхом байдужості пані Байдужість
у без свідомості вічність байдужу.
простір ковтне про нас інформацію -
може,
колись то
відродимось ми
в інших вимірах...в інших світах,
вдосконалених
Всесвітом
і хаосом руйнацій -
руйнацій заради оновлень і розбудови...
_посестра - названа сестра, подруга, коханка
