Сон
Маревом, мальвами, маками.
Мабуть, мегдалем посипані.
Буквами, цифрами, знаками,
листям осіннім ледь випалим.
Нотами, звуками, тінями,
снами твоїми і моїми.
Згадуєм наше коріння ми,
з`єднане нашими долями.
Свистом і співом, і криками.
Біллю твоєю пташиною.
Душу у тебе вже викрали,
більше не будеш людиною.
Стиглими, пишними гронами
твоє намисто налилося.
Гілками, листями, кронами
голови наші схилилися.
Згадкою, думкою, піснею
знову до тебе прилину .
Осінню зовсім не пізньою
люблю тебе я єдину.
Хмарами, зорями, соняхом
в очі тобі я дивитимусь.
Тільки єдиним лиш дотиком-
далі не можу спинитися.