Все можна забути, любов не минеться...
Все можна забути, любов не минеться.
Тектиме по венах отруєна кров.
Казатимуть люди, що інша знайдеться,
от тільки милішу ніж ти не знайшов.
Співатимуть птахи про наші прощання,
про нашу розлуку ревтиме земля.
І кожного дня, із вечора й до рання,
у серці носитиму твоє ім`я.
І голос вже зник, і пташки відспівали,
і іншому ти вже шепочеш "Люблю!".
Та й досі думки біля тебе літали,
бо й досі у тебе прощення молю!
Пекельна любов, бо вона однобока.
Прошу лишень, люди, мене не судіть.
І досі в думках моїх та синьоока,
ще й досі не можу її відпустить.
Вночі її інший тепер пригортає,
а в небі тужливо ятчать журавлі.
Печаль сизокрила у снах прилітає.
І боляче, й сумно, і тяжко мені...
м. Ніжин, 24.12.2016