Мені ніжність за Бога в тобі
Мені ніжність за Бога в Тобі, бо інакше не вмію,
Хоч гірчать перехрестям на мапі між нами стежки.
"Відречися!" - лукавить самотність улесливо змієм,
Я ж ударами серця до Тебе іду навпрошки.
Пригорни. Прожени. Поверни. Безкінечно по колу.
Не впусти. Не тримай. Упіймай. Від усіх заховай.
Я не вірю ні в кого, крім нас, і тим паче - в "ніколи".
Марно з часом змагатися: він - невблаганний шахрай.
Він летить, зупиняється, тягнеться вічністю... Годі!
Поза грою ми - речі скидаємо зайві /і страх/,
Та лягаємо поруч,
/бо справжні під часом не ходять, /
Й засинаємо разом
/з цілунком весни на губах/.