Душа, мов білий голуб...
Душа, мов білий голуб із вікна,
так випурхнула навіть не побачиш.
Лиш мить тому раділа, вже сумна,
ти їй напевно цього не пробачиш.
Десь там, цілує небо в вишині,
обітре сльози бідній сиротині.
А як мені без неї? Як мені
зібрати все до купи по зернині.
Десь наливає колосок життям,
гіркій неправді дивиться у очі.
А моє серце із передчуттям,
ти повернись до мене хоч до ночі.
Загубишся у вихорі біди,
жорстоким людям попадешся в руки.
Може один подасть тобі води,
а інший тішиться з твоєї муки.
Ти їй напевно цього не пробачиш,
лиш мить тому раділа, вже сумна.
Так випурхнула навіть не побачиш,
душа, мов білий голуб із вікна.
Автор Лариса Мандзюк.
м. Львів., 04. 04. 2017.
