05.04.2017 14:39
for all
158 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Джокер

Наш едем

Піднеси мене Господи так високо, 

Щоб побачив я всю твою логіку,  

Бо все те, що від тебе спало мені,  

Випульсовує в моєму мозку. 


Що ж на небі у тебе коїться? 

Купідони там на душу прийняли? 

Шмалять стрілами куди завгодно їм,  

Потішаючись хмільними крилами. 


Та до грудей пекучим вогнищем,  

Не на виліт і, завжди, невчасно так, 

Крізь броню, проміж ребер застромлює,  

Зачіповує, вковує міцний гак. 


Так вже сталося. Бачиш смиренний я. 

Зроби мене своїми долонями, 

Щоб носив я її непомітно вдень,  

Та вночі зберігав мужнім воїном. 


Невзаємність - ото порятунок мій,  

Мій політ, дім надій та мій гіркий щем,  

Ми ж не вкусимо ті кляті яблука? 

Хай між нами залишиться райським Едем.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 06.04.2017 15:52  Ем Скитаній => © 

як на мене... - у Господа усе логічно...і стріли ті - для неспокою, руху душі...бо...- не дай Боже! - нам заснути... 

 05.04.2017 14:49  Каранда Га... => © 

так, хотілося б зрозуміти Його логіку... я теж не розумію...