До Великодня
Вже весна, і свята, і сміх...
Тільки знову... стікала кров
За людський непрощенний гріх.
За безмежну святу любов.
І як світло згасає в нас,
Коли совість не дасть протест
Не злікує нас довгий час,
Ми самі несемо свій хрест.
І у цю весняну пору,
В світі темряви, зла, й тривог
Ще тримає руку твою
Батько твій, наш Спаситель. Бог.
Він прощає і поряд йде,
Він веде до святих небес...
Він до світла завжди веде...
Він сьогодні за нас воскрес.