06.04.2017 22:26
для всіх
163
    
  1 | 1  
 © Олександра

Розквітлі дні

Розквітлі дні

Упали стіни за холодну зраду.

Я ще жива? Скажіть, чи я жива?

Димовий вітер грає серенаду, 

Розквітлі дні просочує трава.


І серце, серце... Боже! Досі б`ється.

Спасибі, сонце, за останній злет.

Коли моя душа ще раз спіткнеться, 

Я попрошу світила у планет.


І спомин тихий, лагідний, болючий

Розвіє хмари і відпустить дощ.

Чомусь всі люди вже такі колючі

На тих мільярдрах перебитих площ.


І ніч прощає не забутий смуток, 

Весна вкладає спати ліхтарі.

...Хтось прихопив з вокзалу незабудок

І лагодив розбиті кораблі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.04.2017 02:41  роман-мтт => © 

Оце красиво. Читав ваші вірші останні за 10 днів - думав, ви перестали обнадійливі, добрі вірші писати - один морок, сум і "всьо пропало". Фух - все нормально, є ще за що боротися: весна - пре, тюльпани під снігом - вижили, температура зростає не тільки в грипозних хворих. Все буде тепло, гарно і життєдайно!
Дякую за вірш!

 07.04.2017 09:09  Тетяна Белімова => © 

{#} Неймовірний твір, Сашуню))) Твій талант розквітає!