Іскри надії
Ми довго пливем в течії
Крижаних цих відносин,
Ласкаве навіть сонечко
Зігріти їх не просим.
Ми звикли так, за ці роки
Життя, які вже збігли,
У ній розмилися уже,
Кінця майже добігли.
Ми вниз, ми річкою тією,
Пливем, як суміш - без душі.
І особистістю своєю
Уже не хвалимся в тиші.
Увесь потік цей в океан
Несеться- ллється людська муть.
І лише іскорки не жданні
Так рідко інколи ще промелькнуть.
