Моя любов римована у віршах
Думки мої закуті в партитури.
Не Моцарт я, не Байрон і не Ніцше.
Не геній музики або літератури.
Твоя ж душа, неначе скрипка плаче.
В очах твоїх лише тривога й втома.
Нестерпна низка втрачених побачень,
та й досі не чекають тебе вдома.
І я блукаю грішником по світу.
Ковтаю пил безлюдними шляхами.
А десь далеко твої айстри квітнуть,
та сотні миль незтоптаних ногами.
Безлюдні вулиці, столичні лабіринти
і вітер ляпасом в моє обличчя.
Я заблукав десь між твоєї квінти.
Життя моє - суцільне протиріччя.
Цей мегаполіс висмоктав всі сили.
Змарнів від зустрічей і мегагерців шуму.
Не дме вже вітер у мої вітрила,
лиш дощ в обличчя б`є, неначе струмом.
А жовтокоса осінь так журливо
вбрання скидає, мов німа повія.
Не сподіваюся я більш на диво,
бо в серці вже давно померла мрія.
м. Ніжин, 2 листопада 2016
