Істина і Мара

Рицарські часи

Несли на герць його вітрила,

На скелі, де Химера зла;

Зачарувала, полонила

Її облеслива Краса.

Повстала перед ним Потвора

На фоні розпростертих крил,

Але прекрасний і прозорий

Перед очима Образ Жив!

І рану накривала рана,

Рубився рицар обіруч,

Його сріблястий меч розтанув,

Він марно бився голіруч.

Птахами сили відлітали,

На мокрий камінь рицар впав,

На тілі ран хоча не стало,

Для боротьби вже сил не мав.

«Послухай, рицар яснозорий,

Ти гідно витримав двобій,

Живе красивий і прозорий

Перед тобою Образ мій!

І Меч, і Сили знов приплинуть,

Тобі бажаю я добра,

Прекрасний Образ мій – Незмінний!

Потворний вигляд мій – Мара!»

………………………………

«Без тебе не потрібно раю,

Нікчемна Слава відтепер,

Я вперто по світах шукаю,

Тебе, Найкращу із Химер!»