Коли
власні вірші Івана Петришина
коли
коли твій тон і інтонація їм не до вподоби,
то помовчи, хай інтонують й тонізують ті, у кого
і інтонація, і тон- такі, як треба,
хай побалакають про тебе,
нехай покажуть силу Прав Людини,
Свободу Мислі й наміри хороші...
нехай поділять ті великі гроші,
коли твої думки їм не потрібні,
то позбирай дощу краплинки дрібні
й розсип в повітрі їх-
нехай летять їм в очі,
хай просипаються вони всі опівночі,
хай від тонів і інтонацій буде їм солодко,
нехай летять, у щасті, надвисоко,
де не сягає їх уже і око,
нехай летять собі у гості аж до Зевса,
аж на Парнас, туди, де жив Сократ,
нехай їх Зевс там ощасливить аж в стократ,
а, ти пиши й кидай в смітник великий віртуальний
вірші свої про стан їх аморальний.
Іван Петришин
USA, 20.04.2017
