Соломинка

з рубрики / циклу «ми»

Певно здалося що в тебе смарагдові очі?

Посмішка щира, голос дзвенить, як струмок.

Дивлюсь на тебе і погляд відвести не хочу

І я не в силі відбитись від хтивих думок.

Певно пробачення мушу у тебе просити

Що заглядаю без дозволу в душу тобі.

Та що поробиш, мені без кохання не жити,

Можу загинути врешті у сильній журбі.

Ти як соломинка, що від пропажі рятує

Світлий маяк, що веде по моєму життю.

Темний диявол не вадить нехай, і не чує,

Коли шепочу крізь сон те чарівне - люблю...

Я в цім житті маю лише одне сподівання

Що день той настане і заповітная мить.

Коли від щастя сльоза побіжить і розтане,

Разом ми зможемо щастя таке поділить.

Я розчинюся у твоїй царині смарагдів

Ти запалаєш в моєму обійсті вогнів.

І зрозумієш, що закохався я справді,

Хоч і не сипав банальними купами слів.