Соломинка сну
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
– Тону! Рятуйте, людоньки! Тону!!! –
Кричу в німій зацькованій зневірі,
Та тягне щось важке на глибину
У бульбашок розбурханому вирі.
Вчеплюсь в тендітну соломинку я,
Але й її не втримаю в судомі.
Безглуздий сон чи гибель це моя? –
Жахнуся враз в страшної ночі втомі.
Мулисте дно – важке для сприйняття
Своєю безнадійністю сумною.
Вгорі десь – рятівний ковток життя,
Та серце захлинається виною.
А на поверхні лагідній води,
Де марилась рятунку тінь недбала,
Хитнулась соломинка: – Пропади…
Ну все. Пропала…
