27.04.2017 10:12
18+
406 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Оля Стасюк

Мій біль

Мій біль

Від серця нитка тягнеться до тебе, 

Крізь темне небо, кілометри хмар.

Мій сон, мій біль, моя земна потреба, 

Насущний хліб і зброє від примар!

Навколо шум, нова вселенська битва, 

Пекельний світ, людей сірчаний дим...

Твоя любов, невинна, як молитва, 

Вже стільки часу бореться із ним.

Як язики вогню, як змії – натовп:

Клубочеться навколо і сичить.

Ми в ньому вже присуджені на страту, 

На сотні гільйотин, арен, корид!..

Ти нині - сила, сталь моя і зброя.

Але ж збагну, коли мине цей жах:

Я – дівчина.

Я – дівчина, не воїн, 

Із тремом рук в твоїх міцних руках.

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 28.04.2017 09:05  Тетяна Белімова => © 

Осягнення своє суті через кохання завжди найповніше, найвагоміше... Дуже гарно, Олю)) 

 27.04.2017 21:30  Тетяна Чорновіл => © 

Красива, стрімка поезія!
Нехай міцні руки завжди будуть поряд.
Тоді ніякі страти не страшні! 

 27.04.2017 19:35  Каранда Галина => © 

я теж захоплююсь... 

 27.04.2017 16:18  Олена Вишневська => © 

Олю, щирі захоплення твоїм талантом!