Мій біль
Від серця нитка тягнеться до тебе,
Крізь темне небо, кілометри хмар.
Мій сон, мій біль, моя земна потреба,
Насущний хліб і зброє від примар!
Навколо шум, нова вселенська битва,
Пекельний світ, людей сірчаний дим...
Твоя любов, невинна, як молитва,
Вже стільки часу бореться із ним.
Як язики вогню, як змії – натовп:
Клубочеться навколо і сичить.
Ми в ньому вже присуджені на страту,
На сотні гільйотин, арен, корид!..
Ти нині - сила, сталь моя і зброя.
Але ж збагну, коли мине цей жах:
Я – дівчина.
Я – дівчина, не воїн,
Із тремом рук в твоїх міцних руках.
