03.04.2015 14:26
лише 18+
177
    
  6 | 6  
 © Оля Стасюк

Моя любове

Моя любове

Моя любове, ніжна, безпричинна, - 

Навіщо перейшла мені дорогу? 

Ти – моя пісня, біль і домовина,  

Ти – моє все, і зрештою – нічого. 

Авжеж нічого. Що могло би бути? 

Не в тобі, кажуть, поетичне щастя

Ти, радше, як дозована отрута,  

Кайдани чорні на моїх зап’ястях. 

Ти закувала горло і легені,  

Ти не даєш мені ні краплі кисню. 

Моя любове! Що тобі до мене? 

Не бачиш? Ми в світах живемо різних. 

Чого замовкла? Нічого сказати? 

Не сій ці квіти у душі – не сходять. 

Ти – клітка, де я вже погнула грати. 

Колись-таки ще вирвусь на свободу. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.04.2015 11:04  Тадм => © 

домовина - чомусь різонуло

 03.04.2015 20:55  Ірина Затинейко-Михалевич... => © 

бентежна поезія...муки любові та прагнення свободи!!!
талановитий вірш!!!

 03.04.2015 19:29  Світлана Рачинська => © 

Слова, що ранять. Але з світлою надією на зцілення... Дуже гарно!

 03.04.2015 19:08  Тетяна Белімова => © 

Описала всі симптоми кохання, щоправда, нещасливого. Так не завжди буває. І вже точно так не має бути(( Сподіваюся, що все минеться щасливо для твоєї ЛГ))

 03.04.2015 17:21  Тетяна Чорновіл => © 

І жалкуватимеш! ))
Цікавий вірш!