Моя любове
Моя любове, ніжна, безпричинна, -
Навіщо перейшла мені дорогу?
Ти – моя пісня, біль і домовина,
Ти – моє все, і зрештою – нічого.
Авжеж нічого. Що могло би бути?
Не в тобі, кажуть, поетичне щастя.
Ти, радше, як дозована отрута,
Кайдани чорні на моїх зап’ястях.
Ти закувала горло і легені,
Ти не даєш мені ні краплі кисню.
Моя любове! Що тобі до мене?
Не бачиш? Ми в світах живемо різних.
Чого замовкла? Нічого сказати?
Не сій ці квіти у душі – не сходять.
Ти – клітка, де я вже погнула грати.
Колись-таки ще вирвусь на свободу.
