Ми шукали Кохання…
Медитативне
на Небі,
Та прийти не зуміли
до себе,
Ми шукали Кохання
у лісі –
Тільки Попіл знайшли
на узліссі…
Ми шукали Кохання
у травах,
Руки ранили суччям
шершавим,
Ми шукали Кохання
у морі –
Насміхались Сапфірові
Зорі…
Ми ж кохали так вірно,
нестямно –
Шлях Любові згубили
безславно.
Нас Кохання вогнем
огортало,
Згодом в Серці зростать
перестало…
Тільки пустка і сум
без розради,
Зачинилось для нас
Ельдорадо.
Тож куди заховалось
Кохання?
Мучить нас безталанне
бажання.
«Ви Кохання всмоктали
медово,
Калиново, сто раз –
Малиново!
Ви Коханням просотані
наскрізь –
Це – Служіння майбутнього
Зав’язь…
Стали Втіленням вічним
Любові,
Зневажайте страждання
«тернові».
Тож Кохання нікуди
не ділось,
В Душах Ваших,
В Серцях
Оселилось!"
