...І досі болить війна
Темна курява крику
ззовні наче безлика...
крізь пальці пагіння пронизливо дме з вікна.
Травень білий до стиху
ніжність сипле - і лихо,
як під цвітом невинним
і пороху вже нема...
Крововиливи маку,
димом знічені шахти,
як тоді, пам`ятають -
бо й досі болить війна!
