Навіяне тугою
Чи пальці знекровлюють небо
строкате?
Зшивають пекельні тріскучі рубці -
Зеленими смугами трав олівці...
Та молодь крокує:
Ідуть воювати...
Малюю пейзажні алеї, проте,
Задимлені сльози тополі снігами:
Так боляче чути, що сину - не бачити мами.
Закрапало з неба -
як знало й не вірило в те.
