Море Пристрасті 3
Бухта Отрути
Плач бурі, як надірвана
струна,
Бурхлива Бухта в Пристрасному
Морі,
Вздовж берега – дерева,
мов стіна,
Довкілля скручується
у мінорі.
Шматує крони вітер
нищівний,
Гілки зрізає лютий
сюзерен,
На землю сік стікає
деревний
І рожевіє, і густішає
в «черлен».
Між небом і водою плине
страх,
Огорнутий нестямністю
стихій,
Зловісний і порожній
у віках,
Трон із живих, пружних,
отруйних змій.
В цій Бухті порухи душі –
пропащі,
Обіцянки – непевні
і хрусткі,
Жива Троянда
у Зміїній Пащі
Додолу мовчки хилить
пелюстки.
Стікають кров’ю
вражені дерева,
Поволі Змії квіточки
жують,
Шипи Троянди, Сік – п’янкий,
рожевий
Отруту Підступу Закоханим
Несуть.