з рубрики / циклу «МИ - СТРУНИ НА БАНДУРІ ДОЛІ»
У такелажі буря свище,
Підводні скелі ближче, ближче!
Чимдуж наляжу на штурвал…
А на кормі дев’ятий вал,
Грозить безоднею накрити.
У мозку б’ється: «Жити, жити!»
В небес вимолюю спасіння
І жду на Боже Провидіння.
Шматки вітрил мов чайки крила,
Щогла зломилася безсила,
Рятунку розтрощивши мрію…
Я за бортом втопив надію,
Стерно пустили мої руки…
Та ось, душа почула звуки
Твоєї пісні моя мила!
Зіткав із неї я вітрила,
Злетів мій корабель над бездной
Й по небу зіркою воскреслой,
Взяв курс на вітряне світання,
Де кличеш ти – весна кохання.
