Буря
Реве... реве... реве... і хвилі піднімає,
До берега лиш мчать розбитії тріски,
Із глибини, із дна всю гниль ураз здіймає,
І воду каламутить і б`ється у піски.
Сифонить у висках, сифонить і у серці,
І чайка б`є крилом, чекать тоді біди,
Солоний дощ на землю слізьми рясними ллється,
І сонця вже не має, не проб`ється сюди.
Сховалося усе... чекає все затишшя,
Цю бурю не спинить, лиш треба переждать,
Адже усе мине, минеться усе лишнє,
І більш нікому знов не прийдеться страждать...
11. 09. 11.
