Хвора дружина
Вона ні в чому не винила
Коханого, що вранці втік,
Аж через край його любила -
Він же лишитися не зміг.
Вона вкривала кволі плечі,
Ховала літній ще загар,
Тут відбувались страшні речі
І він не зніс життя тягар.
Дружина раптом захворіла,
Байдужа стала до подій,
Від спазмів болю часто мліла,
Вже не лишалося надій.
Її коханий лебідь гарний
Терпів сумні та сірі дні,
Ховав у брови погляд марний
Лишень лишалися одні.
Понад життя його кохала,
Як квітка в лузі все цвіла,
Але в душі напевне знала:
Ним недолюблена була.
Його любов, як свічка згасла,
При перших подихах біди,
Яка б не сталась з нею казка -
Він не повернеться сюди.
Постукував по шафі дрібно
І кинув голосом нудним:
Мені ти хвора непотрібна,
Кохання має буть живим…
