Дихаю знову
Дихаю, дихаю знову на повні груди,
Сонце кидає тіні на смуги гір...
Там, де корону носить природа, не люди,
Там, де готовий зірватись будь-який звір.
Я забираюсь наверх до безмежних вічностей часу,
Я забувала людей і забула усю метушню.
Небом спивалась і знов виривалась із маси,
Я вже ніколи думки без Карпат не лишу.