Колона
Із мармуру і золота
Колона височить,
Навколо юнь наколота,
Яка не хоче жить.
Старцюють беспритульнії
І діти, і старі,
Бажають сколупнуть її
Й продать на сухарі.
Блукають тут зневірені,
Щоб покінчить з життям,
В безвихідь всі занурені
Шукають забуття.
Колона та бездушная
Аж до небес стирчить,
Вся біла і холодная
На сонечку блищить.
Як символ влади нашої,
Глухої до людей,
І нам не бачить кращої
В час кланових сімей.
м. Київ, 17.05.03.
