Ірисовий блюз
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Тінь ірисова сонця
Жар пахнула в лілові
Запашні пелюстки.
Ласка, спита до донця,
Стигне в ніжному слові
Поміж серця ривки.
Там, непізнана досі,
В часу дикій сваволі
Мліє мить дорога.
У солодкій знемозі
Плине в досвітки кволі
Ця лілова жага.
Хай зливаються вповні
Ночі спраглі сновиди
В зачарований блюз.
Я зізнання безмовні
Буду з губ твоїх пити
І ніяк не нап’юсь.