Вибір
Хвилі ноосфери
Скеляста доріженька, трагічно не дзвени,
Дві Дівчини – Світленька і Темна у броні…
За ними – Чорна Ущелина,
Доля нею защемлена,
Кромішній Морок
з отруйних голок,
Невидима Стежина,
небезпек смертельних мішанина…
Білявка шепоче:
«Обирай чорняву Дівчину,
мій хлопче:
Кохатиме вірно, офірно.
Захистить від небезпеки,
Витягне з будь-якої
потворної пащеки».
Чорнява теж собі шепоче,
чарують її смарагдові очі:
«Вибери мене, козаче – хлопче,
Кохатиму офірно, вірно,
Врятую від небезпеки,
прикрию від пекельної спеки.
Обереш Біляву – помсту до денця
доп’ю,
Подругу любу –
уб’ю!
І сухий, і черствий
Підсумок
мій:
«Пробач, я Біляву кохаю,
На долю не нарікаю,
Краще, нас поруч, нас разом
убий!» -
«Ти кажеш, юначе,
Краще?
Ліпше
я вас проведу крізь
Мороку Хащі!»
Тримаю за руку кохану
Дівчину,
Загибеллю дихає
Незрима Стежина.
Йдемо утрьох, дива
незбагненні,
Відлітають від Темної сполохи
Вогненні,
Освітлюють шлях небезпечний,
нечистий
І розсипаються маленькими
іскрами…
Весь шлях
себе віддавала
на наш порятунок
Провідниця…
Вийшли на волю,
розсипалась іскрами
Рятівниця…
Іноді злітаються ввечері
іскорки,
Прикрашають химерними візерунками
присмерки…
Іноді чую: «Тебе я кохаю,
козаче»,
А моя кохана білява дружина
Плаче.