Вибір
Балада відчаю
«Хай серце ще може кохати,
На друзки я серце пущу,
Так славно, так файно віддати
Себе льодяному дощу.
Під хмарами склала би крила,
Якби дарував їх господь...
Гранітна здригається брила,
А прірва гукає: «Заходь!»
На зов цей страшний не озвуся,
На клаптики душу порву,
Хоч кинутись в прірву боюся,
До ранку від холоду вмру.
"Красуня" прийшла,
лихоманка,
Мовчи, не потрібні слова,
Ти, певно, його укоханка,
Забава його чергова.
Він слова не відає “совість”,
Він тебе також прожене,
Коханки його — тимчасові,
Весь час він катує мене.
Спивати збираєшся горе? -
Моя вже надходить пора,
Крізь тебе просвічують зорі,
Наіщо з`явилась, Мара?
Ти виникла в чорну хвилину,
Ні блиску в очах, ні сльози,
Вже бачу, що ти не людина,
А тільки примара грози.” -
“Життю молодому не рада,
Стихійна страшить круговерть,
Кохання батяра, то зрада,
Кохання батяра, то смерть!”
Рубцюються рани на шкірі,
І тіло повстане з шмаття,
Тобі пропонується вибір:
Нове демонічне життя”.
Що буде, те й буде натомість,
Свідомість повіялась геть,
Зробити стрибок в невідомість,
А мо` в божевілля, чи в смерть.
У хмарах вона потонула,
Під крики захмарних зірок,
Проклявши жахливе минуле,
Зробила у темряву крок.
