Відпусти
Розімкну вкляклі пальці стальні,
Відведу з тебе очі в пітьму,
Заберу спраглі ночі та дні,
Тінь твою із собою візьму.
Я тебе, мов скажений кохав,
Марив вдень і вночі шаленів,
Кожну думку твою я вже знав,
Більше кисню тебе я хотів.
Надто дикою пристрасть була,
Зупинити себе я не вмів,
Крадькома ти від мене пішла,
Не сказавши і декількох слів.
Я шукав тебе лютий, мов вовк,
Нападав на сліди запашні,
А побачивши- зблідло замовк,
Вмить збагнув-не кохаєш ти, ні.
Я добився б тебе, як би міг,
Щоб не всього мене ще пізнала,
Але мозок осяло : « Гріх»!
Ти своє вже давно відкохала…
«Двічі в воду одну не ввійти-
Переконливо вела ти мову -
Якщо любиш мене-відпусти
І когось покохай собі знову!»…