Жити Минулим
Романс
Я думав, лихо обмине –
Згоріли золотисті мрії
І залишається одне:
Минулим жити без надії.
А ні вночі, ні наяву
Я біль розлуки не приймаю,
Кохання Пам’яттю живу,
Живу, допоки пам’ятаю.
Троянди зламане стебло,
Зловісний шерех розпадання…
Зима приспала що було,
Та гріють спогади кохання.
Вже чорний час не обмине,
Давно завмерли сподівання,
Одне маленьке щастя є:
Це пам’ять про Весну Кохання.
