17.04.2011 00:00
-
351
    
  1 | 1  
 © Мирра Лунич

В поезде

Гудит прощаньями последними старый вокзал – 

Свидетель драм людских, он часто видит слезы. 

Это ведь в мелодрамах только никто не опоздал, 

А в жизни – лишь для смерти не бывает поздно. 


Усталый проводник разносит горький чай 

Уставшим пассажирам в полном запахов вагоне. 

И окрик чей-то: «Свет давай-ка выключай!» 

Погасит глаз твоих тепло в стекле оконном. 


Дорожные огни в тиши заливисто кружатся. 

«Так надо!» – зло сжав кулак, шепчу себе. 

Я еще долго буду над собой смеяться, 

Сливаясь с рельсами в угрюмой этой мгле... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.10.2011 01:22  Каранда Галина 

ну дуже близькі мені Ваші теми...