Чаклунська Ніч
Сонет
Світ Місяця – відродження Напій,
Надходить Ніч останнього Благання,
Чаклунська Ніч нездійснених Надій,
Невисловлених вчасно
слів Кохання.
Навіщо в Світі стільки огорож,
Від правил «благочестя» знемагаю:
Мовчала я і він мовчав також,
Кохала я,
чи він кохав – не знаю!
Принишкла повсякденна коловерть,
Нечутно пестять Мрію Ночі Крила…
Надія посміхнулася ледь-ледь,
І Темрява
«Люблю» - прошепотіла.
Я напилась Надією ущерть,
Нечутно пестять Мрію Ночі Крила.
