Передчуття
В твоїх очах я майже потопаю!
Тріпоче серце... Що це сталось з ним?
Та менш за все тепер про нього дбаю,
Хвилює час, швидкий перебіг днин...
Як житиму тоді — не уявляю —
Коли тебе, перлину із перлин,
Твоїх очей заманливих глибин
Не буду бачить?.. Ось що серце крає!
Та чи годиться сумувать завчасно?
Сьогодні ще нікуди я не йду,
Ніщо не провіщає нам біду.
А літечко нам маки родить рясно!
І я ще — поки — не такий старий...
На мить, будь ласка, поглядом зігрій!
