Мені наснився рідний дім
Моя стара батьківська хата
Невже жилось погано в нім?
Чи мусів я кудись втікати?
Шукати щастя й їхати в світ -
Невже так мало його вдома ?
Чи не шукав його, як слід,
Чи треба мати щастя й в цьому?
Тому й покинув рідний край.
Подався сам я в світ широкий
Хотів побачить «чужий рай»,
Й живу в «раю»цім, вже шість років
То там, ще вдома, ми могли,
В думках назвати все це чудом
А як сюди ми прибули
Повік про "рай" вже незабудем
Чого б оце я нарікав,
На долю свою нещасливу
Ніхто мене сюди не звав,
Я тут лишень робоча сила
Тому й відносяться до нас,
Як до робочої худоби,
Ми є безправні, й хазяїн враз,
А як захоче, так і зробить
То недодасть нам до платні,
То з криком виставить за двері
Кому поскаржитись мені?
Права лишень в нас на папері
Ми заробляєм копійки,
Та це є більше, ніж там, вдома
Бо звідки ж наші дітлахи,
Є забезпечені в усьому.
Отож, живеш заради них,
Працюєш, мусиш їм щось дати
У Бога просиш, лиш би встиг,
Бо помагать їм ще багато.
Були ми звиклі до біди,
І нами завжди понукали
Хоч працювали ми завжди.
Нічого з того ми не мали
То хоч би діти, бо вже й час
Жили б в достатках і щасливо,
Трудились, вчились й знали нас,
Для них робилось все можливе
Одне не в силах ми зробить,
Побачить, як ростуть ті діти
Бо те життя – коротка мить,
А треба й внуків ще глядіти
Ми є відірвані від вас,-
Родино, доме, рідний краю
Та ще прийде той добрий час,
Що скаже кожний – повертаюсь
Casalnuovo (NA) ITALIA, 15.04.2006
