На зорі
Аллі Біланенко присвячую
Ту зорю я по вік не забуду-
Я палав наче стіг від бажання
Й цілував найчарівніші груди,
Як шипшини квітки на світанні!!!
Від повік і до пальчиків ніг,
Я вустами шляхи прокладав.
Чув крізь сонний як марення, сміх-
Шепіт твій–«не вгадав, не вгадав))))»
В найніжніших вушОк пелюстках
Завмирало моє – « Я кохаю….»
І губилось твоє в подушках -
«Мій довіку!Я знаю! Я знаю!»