Чи буде ще?
Світлані Н
Десь, за туманом спогадів моїх,
Та наша ніч ще розправляє крила -
Я ж пам`ятаю твій зваблИвий сміх
І те, як Ти мене тоді любила!
Так гаряче, і ніжно, і чимраз
Сильніше обпікали твої губи!!!
Ти шепотіла найсодлдшу із образ-
"Я так ненавиджу тебе, мій сокіл любий!"
Ти розривала моє тіло до кровІ
І ніжно заціловувала рани -
Моїй безмежно пристрасній любві
Такими муками Ти віддавала шану!!!
Безумством, болем, жахом забуття-
Я, чим завгодно, ладен заплатити
За віру в те, що мене зможуть так любити
Іще хоч раз, наприкінці життя!!!