Мить
з рубрики / циклу «ми»
Фантомним болем
Нерожденних крил любові
Душа моя зкривавлена болить.
І наші долі,
Мов розділені стіною,
Ідуть під нею із надією на мить.
Навкруг не трави
Нам шепочуть голосами.
А осуд зайд нещирих гомонить.
Наллють отрави
Потай підлими руками...
Замруть в чеканні, на останню нашу мить!
Минають роки
Уже повільніше кроки
Із нами заздрість поруч знов біжить.
Несе пороки,
Нам даруючи уроки
Про те, що все наше життя, - це лише мить!
