18.04.2011 00:00
-
315
    
  2 | 2  
 © Мирра Лунич

Укутавшись плечами, грусть

Укутавшись плечами, грусть 

Рвет занавески на окне. 

Я сильная. И я держусь. 

А ты — доверься тишине. 


Расставив память по углам, 

Начни играть с душой в слова: 

она сказала... я сказал... 

И все прости, закрыв глаза. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.04.2011 22:34   

:) Так мені не дуже подобається стиль, у якому написаний власне цей вірш, однак інколи натхнення вимагає саме цього :)

 18.04.2011 12:41  Антоніна Чернишенко => © 

Ви ж писали мені, що римовані вірші для вас не творчість, та я бачу, що у вас дуже гарно получається.Дуже гарний вірш,пишіть так і далі