Укутавшись плечами, грусть
Рвет занавески на окне.
Я сильная. И я держусь.
А ты — доверься тишине.
Расставив память по углам,
Начни играть с душой в слова:
она сказала... я сказал...
И все прости, закрыв глаза.
Візьміть участь в обговоренні
18.04.2011 22:34 |
:) Так мені не дуже подобається стиль, у якому написаний власне цей вірш, однак інколи натхнення вимагає саме цього :) |
18.04.2011 12:41 Антоніна Чернишенко => © |
Ви ж писали мені, що римовані вірші для вас не творчість, та я бачу, що у вас дуже гарно получається.Дуже гарний вірш,пишіть так і далі |