Ікебана
Жорстокий романс
Квіти, Листя від клена
червоне,
Трохи не за японськім
каноном,
Так складається, врешті,
жадана,
Хай невміла,
моя Ікебана.
Листя Світлом палає
Ясної Зорі,
То Любові Вогні золотисті
мої…
У долонях вогні
зберігай-колихай –
Золотими усі видаються
нехай!
Випромінюють Чорні Троянди
Красу,
Їх гнітить, присипляє безжалісний
Сум,
Дивний Символ вони
поруйнованих Снів,
Символ тяжких, отруєних сварками
Днів.
Поміж Чорних Троянд,
де Кленові Листки,
Там Ромашка стоїть, ледь тремтять
пелюстки,
Це – Кохання, Це – Трунок,
Духовне Вино,
Символ Щастя, як Подих
Вразливе Воно!
Я листи твої знищів, сховав твій
Портрет,
Не промовить про тебе
ніякий предмет...
Пам’ять в Квітах і в Листі,
немов у руках,
Зберігає Моя
Ікебана Гірка.
