Падає листя...
Падає, падає в розпачі листя,
Дощ хлюпоче в вечірній пітьмі.
Ти, здавалось, кохана, так близько…
Та було це, на жаль, лиш у сні.
…Був наш травень, і зорі намистом
Огортали гарячі серця
Й так легко якось і так чисто –
Білоцвіттям ми йшли до вінця.
Сон минув, наче блискавка в небі.
Вже не травень - давно листопад.
Нам минуле тривожить не треба,
Бо немає дороги назад.
Падає, падає в спогадах листя,
Щось майнуло в вечірній пітьмі…
Чи зустріну тебе ще колись я,
А чи тільки наснишся мені?
