Тече річка
Невеличка
А куди не знає
Й що її чекає.
Зажурились,
Нахилились
Вербички до неї,
Сестроньки своєї
Річка баче
Та не плаче,
Радісно хлюпоче,
Взнати долю хоче.
Чи там море,
Чи там горе
Подолати треба
Жить щоб проти неба.
І дівиця
Білолиця
Їде в світ із дому,
В дійсність невідому.
Хвилювалась
Та старалась
Сліз не лить родина,
З дому ж йде дитина.
А та річка
Невеличка
В морі опинилась
Й хвилею зробилась.
А дівиця
Білолиця
Милого шукає,
В щасті жить бажає.
Доля різна
Добра й грізна
Кожного чекає,
А яка? Бог знає
м. Київ, 22.07.17.
