...та якось

моя версія

...та якось я зайду в твій простір,

Може вночі, а може вдень

За стіл підсяду, чи на постіль,

Долоні витягну з кишень.

Можливо, розпатлаю крила,

Зніму корону з голови

Скажу, кого весь час любила,

Кому плела вінець з трави.

Я, може, доторкнусь навмисно,

До твого сильного плеча

Зірву червоне вмить намисто,

Як збуджене, дурне дівча.

Можливо, закричу щосили:

«Що дивного? Цілуй скоріш!»

Я сподіваюсь знайти сили,

Стати смілішою хутчіш.

А, може, одпручалась смутком?

Щитом вбачала ж далечінь

Я йшла до тебе...та нехутко!

Між дум, вагання та видінь.

Можливо, ти побачиш душу,

В моєму погляді, в словах

Твій спокій знову я порушу,

Якщо приборкаю свій страх...