Ніби сон...
Та я ж ту правду знаю!
Неначе ти мій капітан,
Наснилось синє море...
Такий же самий сарафан,
Такі ж у небі зорі.
Немов би ти мусиш іти,
Благаєш мене хутко:
Кораблик синій берегти,
Від повені та смутку.
Буцім, повернешся колись,
І сльози раптом пролились,
Кохання відпускаю...
І, ніби, сон, а може ні?
Кораблик на полиці!
Лиш зорі сині, чарівні,
Втопилися в криниці.
