Мудрість
На звалищі дівочих мрій
Жіноча мудрість проростає...
Вона така… Не підганяє,
А радше навіть скаже: «Стій!»
Бо раптом мовиш ті слова,
Які воліла б не казати?
І що, як втрачені дива,
Світ вже не зможе показати?
Добро не зроблене оте
Назад вернеться пустотою?
А зло терново проросте,
Щоб досаждати самотою?
В усього нині є ціна
Уже без знижок і націнок,
В собі закінчена війна,
Минуле погубило тіні.
Хай не спинити часу плин!
Та шлях твій мудрість обирає,
Що терпко пахне, мов полин,
І швидко рани заживляє.
.gif "{#}")
