Літа
Літа, мов журавлі, летять,
Коли печально, часом дзвінко.
Могли б ще дівчиною звать,
Нерідко величають «жінка».
Порою маю з того сум:
Душі і тілу не рівнятись.
Літа плекаю - не несу,
Бо вмію плакати й сміятись.
Проте вони летять, ідуть,
Коли повільно - часом стрімко.
Буває дівчину позвуть,
А обернуся я – вже Жінка.
